Як радянська влада знищувала навіть питомі українські літери
Боротьба московитів з українською мовою та ідентичністю у різні часи набувала різних форм, але щоразу проявлялася з тотальною категоричною жорстокістю. Українці, за версією совєтів, не мали права виділятися нічим. Навіть літерами.
Самобутність великої країни в самому серці Європи завжди невигідна загарбникам. Бо коли вони захоплювали землю, на цій землі залишались люди. І розмовляли вони настільки мелодійною багатою мовою, що вона особливо підкреслювала окремішність нації.
Чого тільки не зазнала українська мова впродовж століть. Заборона за забороною. НЕ ДРУКУВАТИ, НЕ МОЛИТИСЯ, НЕ СТАВИТИ ВИСТАВИ, НЕ ПИСАТИ, НЕ НАВЧАТИ…
Тисячі та сотні тисяч “НЕ” колючими списами сколювали серце мови, а вона вистояла. Всупереч владним чужинцям. Завдяки незламним своЇм. Бо не всіх переконали імперці вкупі зі своїми кишеньковими мовознавцями.
Викреслювали слова та не визнавали літери, аби знищити через мову й саму націю. Бо нема української — нема України. Зокрема, особливо муляли літери “Ґ” та “Ї”, бо вони роблять українську абетку унікальною та вказують на несхожість із російською.
Понад чотири століття загарбники їх то ігнорували, то забороняли, то визнавали небезпечними, клеймили “буржуазними” та “націоналістичними”, не вносили до абеток.
Однак різнокаліберним ворогам не вдалося ані погасити свічечку літери “Ї”, ані викреслити нашу колоритну “Ґ” із живого мовлення.
Незаангажовані мовознавці щоразу доходили висновку, що звуки /йі/ та /ґ/ були в нашій мові уже з часів Київської Русі. Писемних пам’яток раніших часів, аби стверджувати щось, просто нема. З тих часів відстежували різні експерименти щодо того, як саме передавати ці звуки на письмі. Однак очевидно, що їх вимовляли українці вже в Середньовіччі.
Давні писемні пам’ятки, хоч і були написані книжною церковнослов'янською, мають вкраплення тогочасної розмовної мови. Згодом у староукраїнській їх стало ще більше.
Мелетій Смотрицький узаконив “Ґ” у 1619 році. Він видав першу “Граматику” церковнослов’янської мови. Також літеру “Ґ” можна зустріти в “Пересопницькому Євангелії” (1556-1561) та “Лексиконі” Памви Беринди (1625). Маркіян Шашкевич пізніше підкреслював, що ця літера є особливістю української кирилиці.
Про питомість “Ї” свідчить її історія. Уперше звук /йі/ спробували відобразити на письмі ще 1073 року в «Ізборнику Святослава».
Усі йотовані звуки тоді маркували кутиком або дугастою рисочкою над літерою. На давніше існування букви також вказує і той факт, що в “Пересопницькому Євангелії” (1556–1562) використовували наближений до сучасного символ “Ї”.
Спершу у межах тимчасової украЇнізації у 20-х роках ХХ століття совєти дозволили українцям стати більш видимими. Аби легше було потім їх розстрілювати.
“Скрипниківський” або харківський правопис у 1928 році став одним із перших, який увібрав особливості української мови на основі діалектів заходу та сходу України. Він був досить наближеним до живої народної мови, водночас уніфікував граматичні правила для письма.
Та вже 1933 року літера “Ґ”, як і мільйони українців, опинилася не лише на лаві підсудних, а й під загрозою зникнення. За особистим наказом Сталіна її тоді заборонили.
“Викреслили непотрібну букву, недоладно подібну до шибениці”, — писав Наум Каганович, – “звільнили українську від націоналістичних шкідливих елементів”.
За повернення літери боролися, зокрема, Павло Тичина і Борис Антоненко-Давидович.
Однак повернути вдалося лише після розпаду совєцької імперії в 1990 році.
Ґабзува́ти, ґату́нок, ґерда́н, ґвер, ґеше́фт, ґандж, ґеле́тка, ґлей, ґніт, ґре́чно, ґратуля́ція, ґринджоли, ґуля, ґудзик, ґуральня…
У цих словах та багатьох інших совєти пропонували писати літеру “г” замість “ґ”. І навіть зуміли привчити два покоління українців до такого письма.
Бо що? Бо українська мова не мала права чимось виділятися!
Літеру “Ї” зараз усе частіше обирають для брендів, фестивалів, часописів. Їй ставлять пам’ятники та вносять до книг рекордів.
Наразі вона уособлює не лише самобутність української мови, а й загалом нинішній опір російським окупантам.
За останні декілька років “Ї” перетворилась на концептуальну деталь для нішевих лінійок одягу та аксесуарів. Наприклад, бренд “German Apparel” спільно із шоу “Ебаут” створили благодійну колекцію “My blood”, в якій зобразили на одязі літеру “Ї”.
Водночас ювелірний бренд “Guzema Fine Jewelry” запустив проєкт “МоЇ”, центральною прикрасою якого стала підвіска з буквою “Ї” знаком української свободи. А бренд ”13 літера” назвали саме на її честь.
Усвідомлений шлях боротьби за своЇ цінності, мову, культуру, землю — іншого варіанту УкраЇна, очевидно, не матиме. Тільки відстоявши своє, ми втримаємось і на нинішній хвилі викликів.
Тож нам варто берегти “свічечку букви Ї” у своїх серцях, аби її тепле полум’я освітлювало цей звичний тернистий шлях.
А тринадцята літера нашої абетки таки щаслива. Бо унікальна.
