Етюди біографії Віктора Зарецького
Ця стаття – немов етюди спогадів Віктора Зарецького. Міста дитинства, батько, матір, бабуся, вчитель, перша дружина. Короткі замальовки місць та людей, що формували художника, якого ми спробуємо збагнути.
Етюд перший. Міста
Побачив світ Віктор Зарецький 8 лютого 1925 року, і майже одразу сім’я перебралася до Сталіно (нині Донецька). Там, серед шахт і диму, Віктор пережив Голодомор 1932-33 років. Мати їздила зі Сталіно до Маріуполя – міняла золоті сережки свекрухи на олію, яйця, борошно. Зрештою, сім’я змогла вижити і ростити сина далі.
Етюд другий. Батько
Іван Антонович Зарецький, оселившись у Юзівці, влаштувався комірником на хімзаводі. З часом дослужився до бухгалтера, та на одному місці довго не затримувався. Вдався натурою чесною, прямою і безкомпромісною. Припускаємо, саме через це сім’я часто переїжджала.
Чергову «перевірку на чесність» чоловік пройшов під час Другої світової війни. Івану запропонували відкупити сина від армії – два мішки борошна за відстрочку. Та він відрізав: «Тобі рано ставати негідником. Іди воювати». Віктор успадкував від свого батька цю гідність та вміння бути чесним перед собою.
Етюд третій. Мати
Маму Віктора звали Марія Андріївна. Він згадував її як витончену, артистичну натуру. Вона грала Шопена, Гріга, співала і малювала. Її тендітність, здатність бачити красу – у речах, звуках, рухах – дали синові щось більше, ніж просто любов. Можливо, саме вона виплекала в його душі потяг до мистецтва.
Етюд четвертий. Бабуся
Анастасія Кіндратівна Зарецька була кравчинею. У маленькій світлій кімнаті стояли квіти, швацька машинка та велике дзеркало. І поки бабуся проводила примірки своїм клієнткам – маленький Віктор спостерігав. Його вабили оголені плечі, лінії рук, блиск сонця у волоссі. Саме тут, ймовірно, він закохався в жінку, як образ, що не раз буде звеличений на його полотнах.
Етюд п’ятий. Вчитель
Сергій Григор’єв був не тільки вчителем Зарецького, але й наставником. Після закінчення Другої світової, Віктор Зарецький спробував скласти вступні іспити до Київського державного художнього інституту. Належної підготовки не мав, тож іспити не склав (іноді й у геніїв так буває). Однак привернув увагу приймальної комісії (бо, власне, талант мав). Йому порадили піти в останній клас Художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. Вже за рік Віктор Зарецький був на факультеті живопису – навчався у майстерні Сергія Григор’єва.
Григор’єв піклувався, щоб його студенти знали, як лунає пульс мистецтва. Своїх учнів возив в найкращі музеї та фонди країни. Знаходив можливість показати недоступні широкій публіці матеріали. Думаємо, що саме у майстерні Григор’єва почалося шліхтування хисту Зарецького, який, яким так захоплюємось ми зараз.
Етюд шостий. Перша Дружина
Алла Горська була талановитою художницею та вольовою жінкою. Рвучка, вона боролася проти системи та об’єднувала в цій боротьбі інших. Алла була сповнена діяльністю громадською, натомість Віктор палко горів саме творчістю. Зарецький став для Горської вчителем, який вмів розкривати глибини таланту. Вона для нього – джерелом сили та голосом змін. Уявити зараз творчість Віктора Зарецького без звернень до Алли Горської неможливо.
Іноді, щоб зрозуміти людину не стає цілого життя, що казати про можливості декількох абзаців …
Але для знайомства цього може бути і достатньо. Далі черга діалогу з картинами. Вони розкажуть тобі про Віктора Зарецького навіть більше, ніж сам про себе розумів художник. Головне – відкрий свої серце і розум.
Стаття написана підтримки та консультацій Благодійної організації «Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького»
Джерела:
1 – Олеся Авраменко. Терези долі Віктора Зарецького. Творчий шлях митця крізь призму процесів трансформації художнього життя в Україні 50-80-х років ХХ століття;
2 – стаття «1925- народився Віктор Зарецький, художник» на сайті Українського інституту національної пам'яті.
