Що треба знати про Олексу Новаківського: кольори та канон українського експресіоніста
Якщо ви колись бачили полотна українського художника, що буквально вибухають кольором і здаються рухомими, ви, певно, знайомі зі стилем Олекси Новаківського.
Його творчість не про спокій – про жагу до мистецтва та життя, яку Олекса мав до останніх днів. Ми не будемо сьогодні порівнювати Новаківського з Ван Гогом, як це іноді роблять. Шлях Олекси Новаківського заслуговує на унікальність.
А розпочалося все так…
Життя Новаківського – це історія про те, як талановитий хлопець із подільського села Слобода-Ободівська став обличчям цілої епохи.
Його батько працював підлісничим, спочатку у графа Фелікса Собанського, згодом – лісничим у панів Бжозовських у Попелюхах. Але це той випадок, коли дитина народилася у простій родині, але за вдалих обставин.
Чому? Ну саме в будинках вельмож Олекса вперше познайомився з високим мистецтвом. Захопився, ходив до церкви перемальовувати ікони. Його талант помітили. Спочатку його навчання в Одесі оплатив місцевий інженер-лісівник Генрик Павляс. Продовжити навчання у Краківській академії образотворчих мистецтв вдалося завдяки родині Бжозовських. Там Олекса потрапив у бурхливий котел модерну і віднайшов власний мистецький голос.
Важлива зустріч
Після академії Новаківський жив і працював недалеко від Кракова у селі Могила. Не знаємо, чи стався б Олекса львівським імпресіоністом, якби не зустріч з митрополитом Андреєм Шептицьким у 1913 році.
Вражений талантом художника, митрополит запросив його до Львова, надавши житло та майстерню навпроти собору св. Юра. Так Львів став для Олекси творчою цитаделлю на решту життя, а собор – частим сюжетом для картин художника.
Анна-Марія: муза і дружина
Говорити про Олексу Новаківського і не сказати про його дружину неможливо. Адже її риси ви знайдете у більшості героїнь його картин. Анна-Марія Пальмовська була музою, моделлю, якорем для бурхливого характеру Новаківського.
У 1914 році їх вінчав Андрей Шептицький. Новаківський часто доводив себе роботою до виснаження. Анна-Марія створювала умови, у яких Олекса знаходив нові сили творити.
Її передчасна смерть у 1925 році стала для художника страшним ударом, який назавжди змінив настрій його пізніх робіт, додавши їм трагічної глибини.
Картини, які ви можете носити
«Рожевий вечір» – це не тільки пейзаж, а стан душі. Художник передає ту коротку мить заходу сонця, коли світло стає магічним. Дивишся і відчуваєш останню енергію дня, перед завісою вечірнього спокою. Мазки фарби настільки густі й динамічні, що здається, ніби хмари на полотні рухаються прямо зараз.
Якщо «Рожевий вечір» – це спалах світла, то «Гора Ґрегіт» – це ода земній величі. Новаківський багато часу проводив серед карпатських вершин – згодом привозив сюди своїх студентів вчитися у природи.
Гора Ґрегіт у виконанні Новаківського перестає бути застиглою масою каміння. Ми ніби бачимо рух стихій, можемо побачити дихання природи
Чому Новаківський створив свою школу?
Після Першої світової війни Київ опинився в складі совєтського союзу, а Львів – під владою Польщі. Кордони були фактично закриті, тож молодь із Галичини за освітою їхала до Варшави, Кракова чи Праги. Проте там українська ідентичність часто розмивалася.
Найбільшою мрією Новаківського було створити у Львові школу, що виховувала б митців у «питомім національнім дусі». У 1923 році за підтримки Шептицького він відкрив Мистецьку школу, яка стала першим українським вищим художнім закладом на Галичині. Нарешті творча молодь мала власний осередок для творчого розвитку.
Сила кольорового рельєфу
Стиль Новаківського – це бачення кольору, як життєдайної основи картини. Олекса не малював тонко, він буквально виліплював елементи картин фарбою, створюючи рельєфні полотна.
Олекса Новаківський писав динамічні картини. З-під його пензля рухомими й пульсуючими виходили навіть гори. Його колір не для копіювання реальності, а для передачі експресії. Якщо це сонце – воно має сліпити, якщо тінь – вона має бути глибокою.
Неможливо дивитися на картини Новаківського і нічого не відчувати. Експресія мазків часом здатна, на нашу думку, навіть пришвидшити пульс.
«Шість літ рисуйте, колір сам прийде» — Олекса Новаківський
